Ми створюємо метафору — емоції можуть мінятися, як і ці іграшки.
Ти — «лялькар», тож у твоїх силах змінити емоційний стан.
1. Показуємо дитині, як складається шаблон.
2. Пропонуємо дитині намалювати емоції на обличчях іграшок.
3. Дитина може надягати іграшку на пальчик і промовляти від імені
емоції — що вона відчуває, чого хоче.
Інші варіанти:
1. Кожна іграшка отримує свою роль: Мама, Тато, Дитина, Внутрішній Чарівник (образ мудрості, супергероя), Шкідник, Друг,
а також Роль, яку дитина сама вибере. Коли виникає складна
ситуація, дитина може, надягаючи різні іграшки, говорити від
їхнього імені (що б сказала Мама, а що би сказали Шкідник та
Внутрішній Чарівник).
2. Усі іграшки надягаються на пальчики, дитина «вітається»,
стискаючи пальчики в долоньку, прощається, розтуляючи, сперечається, зіштовхуючи їх,— можна моделювати різні ситуації,
використовуючи ролі іграшок.
3. Зі старшими дітьми можна застосовувати метод «6 капелюхів»
мислення, використовуючи замість капелюхів іграшки. У цьому
випадку іграшки розфарбовуються в певні кольори.
4. Сором’язливим дітям можна запропонувати, відповідаючи біля
дошки або з місця, говорити, надягаючи на палець іграшку
«мудрості». Або «возз’єднатися з силою Всезнайки» перед контрольною роботою.
ЗАВАНТАЖИТИ
Розробка адаптована Світланою РОЙЗ
