Тиждень 9. ІГРИ
Мета: розширювати знання дітей про розваги; формувати поняття про необхідність дотримання правил безпеки під час ігор; учити обирати безпечні місця для розваг; створити позитивний емоційний настрій від спільних ігор; розвивати мовлення учнів в ігровій діяльності; виховувати дружні взаємини, доброту, чуйність.
День 1. ЯКІ ІГРИ БУВАЮТЬ? ЧОМУ Я ЛЮБЛЮ БАВИТИСЯ В РІЗНІ ІГРИ?
1. Вітання
Зібралися малята
У цікаву гру пограти.
Хто добрий настрій має,
Хай зараз пострибає.
А хтось чомусь сумує,
Хай жваво покрокує.
Усі щирі, усміхніться.
Усі ввічливі, вклоніться.
Ми будемо дружно грати,
У грі всіх вас поважати.
2. Обмін інформацією. Тема дня «Які ігри бувають? Чому я люблю бавитися в різні ігри?»
— Чим ви любите займатися у вільний час?
— Які ігри у вас — улюблені?
— Де й коли можна грати в ігри?
— Різновиди ігор. (Дитячі, спортивні, настільні, логічні, електронні…)
— Ігри мають чітко встановлені правила. Відхилення гравця від правил у таких іграх, зазвичай, інші гравці вважають шахрайством і призводить до конфліктів, образ, припинення гри.
У грі може брати участь один або кілька гравців. У грі, розрахованій на одну людину, гравець ставить перед собою складне завдання, що намагається розв’язати, дотримуючи встановлених для себе правил. Ігри для багатьох гравців часто ставлять перед собою завдання виграти, здобути перемогу над іншими, тобто гра є змаганням. В іграх із елементами змагання гравці можуть утворювати команди — колективи, які намагаються досягти спільної мети. Відповідні ігри називають командними.
— Перед тим, як розпочати гру, згадаймо правило дружби!
Утворімо разом коло!
Скільки друзів — глянь навколо.
Руку другу простягну,
З другом сварку не почну.
Будемо дружно грати,
У грі всіх поважати.
— Щоб визначити ведучого в грі, потрібно порахувати. Пригадаймо лічилки!
— Завчимо нову лічилку.
КОМУ ВОДИТЬ
Захотіли серед хати
Миші в піжмурки пограти.
Поховались по кутках…
Раптом — кіт до хати. Жах!..
Повтікали миші вмить!
Хто не втік, тому водить.
Людмила Савчук
3. Групове заняття
· Гра «Грім — ураган — землетрус»
Учні об’єднуються в трійки. У кожній трійці двоє учасників беруться за руки і, піднявши їх угору, утворюють «хатинку», а третій учень стає між ними — це «мешканець хатинки».
Якщо ведучий каже «Грім», «мешканці хатинок» намагаються знайти собі нові «хатинки» й забігають усередину нової пари. Якщо він каже «Ураган», «хатинки» шукають собі нових «мешканців». За сигналом «Землетрус» усі трійки розпадаються, і гравці намагаються створити нові. Завдання ведучого: знайти собі трійку. Той, хто не встиг знайти нову «хатинку» або нового «мешканця», стає ведучим.
· Вправа «Нумо домовимося»
— Діти, як учинити в ситуації, коли:
□ у команді частина дітей хочуть грати в одну гру, а частина — в іншу;
□ у хлопчика є м’яч, але він не хоче ні з ким ділитися;
□ чи потрібно брати в команду гравців, які ображають чи дражняться?
4. Теми для щоденника вражень
□ Гра, яку я вигадав(ла).
□ Моя улюблена гра.
□ Ігри допомагають мені бути…
День 2. У ЯКІ ІГРИ ГРАЛИ НАШІ БАТЬКИ?
1. Вітання
· Вправа «Римуємо імена»
Діти утворюють коло. Учасники мають дібрати риму на своє ім’я, що починається словами: «Моє ім’я…».
Наприклад:
□ Моє ім’я Ніна, я прийшла з магазину!
□ Моє ім’я Саша, у мене згоріла каша!
□ Моє ім’я Надія, хай здійсняються ваші мрії!
□ Моє ім’я Рита, у городі все полито!
2. Обмін інформацією. Тема дня «У які ігри грали наші батьки?»
— Чи цікавилися ви, у які ігри грали ваші мами й тата, бабусі та дідусі? Якими іграшками вони бавилися?
Наші бабусі й дідусі також колись були маленькими. Гратися тоді особливо було нічим, але було з ким. Тому наші бабусі та дідусі багато часу проводили на вулиці. Гралися в рухливі та спортивні ігри, самі придумували собі забави.
· Гра «Панас»
У грі можуть брати участь хлопчики й дівчатка. За бажанням хтось стає Панасом. Йому зав’язують очі хусткою та рушником, виводять на середину й звертаються до нього з такими словами:
— Панас, Панас! На чому стоїш?
— На камені!
— Що продаєш?
— Квас!
— Лови курей, але не нас!
Панас починає ловити. Кого піймає, той стає Панасом.
3. Групове заняття
— Ляльки Барбі, роботи, трансформери, конструктор LEGO — це наші сучасні іграшки. А якими іграшками грали наші бабусі й дідусі? Виготовляли з ганчірок ляльок, із гілок — конячок, із дощок — автомати, із трісок — кораблі, стрибали на скакалках, «кониках». (Учитель демонструє ляльку-мотанку, глиняного свистунця, сопілку, іграшки з деревини тощо.)
· Робота у творчих лабораторіях
У класі підготовлені центри для роботи в групах. Дітям пропонують погратися іграшками з дитинства їхніх бабусь та дідусів.
□ Центр конструювання (дерев’яні кубики).
□ Центр моделювання (ляльки з тканини).
□ Центр виробів із паперу (оригамі).
(Батькам першокласників можна запропонувати очолити центри.)
Дітям пропонують завітати до будь-якого центру, під керівництвом дорослих виготовити певний виріб. Після завершення організовують виставку творчих робіт.
4. Теми для щоденника вражень
□ Ігри моїх бабусі та дідуся мені цікаві тим, що…
□ Мені цікаво грати з дорослими в різні ігри, тому що…
□ Я хотів(ла) би пограти з батьками в…
День 3. НАВІЩО ПОТРІБНІ ПРАВИЛА ГРИ?
1. Вітання
| Як раненько я встаю, | (Підводяться навшпиньки, потягуються.) |
| То багато справ роблю: | (Розводять руки.) |
| Личенько своє умию, | («Миють» обличчя.) |
| Вушка, носик, очка, шию. | («Миють» вушка, очка, шию.) |
| Одягнуся, причешуся | (Нахиляються, причісуються.) |
| І усім я посміхнуся. | (Посміхаються.) |
2. Обмін інформацією. Тема дня «Навіщо потрібні правила гри?»
· Слухання й обговорення казки про хлопчика, який не вмів гратися
Жив-був хлопчик, звали його Петриком-забіякою. Але згодом ім’я забулося, і всі називали хлопчика Забіякою. Він не вмів гратися: ніколи нікому не поступався, не дотримував жодних правил гри. Хлопчик так набрид усім дітям, що вони не хотіли з ним гратися, тому він завжди грався сам. «Мені не потрібні друзі»,— думав хлопчик, полюбляючи фантазувати й уявляти різних фантастичних тварин.
Спочатку він уявляв Єдинорога Сім дзвіночків, який катав його цілий день. А коли Петрик поспішав додому, то забув подякувати тварині. Наступного дня хлопчик вигадав Змієлова, який показував фокуси, а потім — швидкого літаючого Свинсліка.
І завжди Петрик-забіяка думав погано про дітей: «Хай вони і не мріють, що я дам їм спокій, я ще придумаю таке…».
І вигадав нову тварину. Вона була дуже страшною: з червоною гривою, плямистим тілом, пащею, повною гострих зубів.
— Чому ти стоїш? — закричав Петрик.— Шукай дітей!
— По-перше,— писклявим голосом промовило Страховисько,— не кричи на мене. Я тобі не хто-небудь, а Страховисько. Зі мною так не можна. По-друге, я нікого шукати не буду, ти мене вигадав, сам зі мною й грайся. І не сердь мене, а то дізнаєшся, які в мене гострі кігті та зуби.
— Добре, добре,— злякався Петрик.— Як ти хочеш гратися?
Цілий день Петрик-забіяка повзав, бігав, стояв струнко за командою тварини, яку вигадав, сподівався, що завтра придумає щось інше. Увечері хлопчик хотів повернутися додому. Страховисько загородило дорогу: «Ти чого такий неввічливий? Де твоє “спасибі” за гру? Де твоє “до побачення”? Я зараз проковтну тебе, якщо ти такий поганий! Я хочу до тебе у гості!». Петрик тремтячим голосом подякував за гру, промовив «до побачення». Але сказав, що додому взяти не може, бо в нього немає ліжка, щоб покласти тварину спати. Завтра він все приготує, і тоді Страховисько буде з ним назавжди. Хлопчик сподівався, що наступного ранку тварина зникне, як це було завжди з усіма вигаданими тваринами.
Але вранці тварина очікувала на нього біля дверей. І знову Петрик увесь день виконував усі забаганки Страховиська. Цілу ніч міркував, як перемогти злу тварину.
Але раптом почув її писклявий голос: «Ми ж з тобою однакові, житимемо разом. Усі нас боятимуться. А що таке “мама”? І-і-і… Матусин синок!».
— Як ти смієш так говорити про мою маму?
— Я все смію, я — це ти!
Петрик злякався: «Невже нічого не можна вдіяти? Я ж можу стати добрим і веселим, я не хочу бути поганим і злим. Я зараз же скажу Страховиську, що не хочу з ним дружити, а хочу стати добрим і вихованим хлопчиком. І якщо він зміниться, то ми будемо друзями».
Петрик пішов шукати Страховисько, але його ніде не було, воно зникло.
— Чому з хлопчиком ніхто не грався?
— Чому хлопчик мав таке дивне ім’я?
— Якого друга створив Петрик?
— Чи подобалося хлопчикові таке товариство? Чому?
— Чого вчить нас ця казка?
— Яких правил потрібно дотримувати у грі?
3. Групове заняття
· Гра «Конструювання»
Мета: створити згуртовану команду завдяки організації спільного процесу критичного мислення.
Завдання: видати командам пазли й запропонувати скласти їх на швидкість.
· Вправа «Моя думка»
Учням роздають зелені та сині прапорці. Учитель промовляє твердження. Діти, які погоджуються з ним, піднімають зелений прапорець, а ті, хто не погоджуються,— синій. Далі вчитель пропонує висловитись 1-2 учням, які підняли зелений прапорець, а потім 1-2 учням, які підняли синій.
Твердження для обговорення
□ Якщо ми граємо у спільні ігри, то повинні слухати того, хто оголосив себе головним у грі.
□ Під час гри ніхто не має права змінювати її правила.
□ До гри потрібно запрошувати всіх присутніх у класі.
□ Якщо хтось проситься з вами пограти, то можна відмовити цій людині, якщо вона вам не подобається.
□ Грати в ігри слід чесно, не хитруючи.
□ Учасники гри ніколи не сваряться.
□ Коли учні класу працюють на шкільному подвір’ї, усім необхідно добросовісно виконувати отримане від учителя завдання.
4. Теми для щоденника вражень
□ Я дотримую правил гри тому, що…
□ Мої друзі грають чесно.
□ Що б я змінив(ла) у грі?
День 4. ЧОГО НАВЧАЄ КОМП’ЮТЕРНА ГРА?
1. Вітання
НАШЕ КОЛО, МОВ СІМ’Я
Наше коло, мов сім’я.
Друзі ми: і ти, і я.
— Добрий день сусіду зліва.
— Добрий день сусіду справа.
Ми — одна сім’я.
Наше коло, мов сім’я.
Друзі ми: і ти, і я.
Обніми сусіда зліва.
Обніми сусіда справа.
Ми — одна сім’я.
(Далі замінюють слова «добрий день» на «посміхнись», «поцілуй», «приголуб», «налякай»; усі завдання потрібно виконувати.)
2. Обмін інформацією. Тема дня «Чого навчає комп’ютерна гра?»
· Слухання й обговорення казки «Тім у комп’ютерній країні»
Хлопчик Тім дуже любив гратися в комп’ютерні ігри. Іноді так захоплювався полюванням за монстриками або перегонами, що нічого навколо не помічав.
— Тіме, пішли на озеро! — кличуть хлопчика його друзі.
— Зараз-зараз, ось тільки гру закінчу,— відповідає Тім.
Але, пройшовши гру, він непомітно захопився іншою, потім — іншою, і друзі так і не дочекалися його на озері.
— Синку, йди вечеряти! — кличе Тіма матуся.
— Незабаром прийду,— відповідає, та насправді за стіл він сідає, коли вечеря вже прохолола, а мама ледь за руки не тягне сина на кухню.
Словом, увесь свій час Тім намагався проводити за комп’ютером, граючи в ігри.
Якось увечері Тім сів за комп’ютер, щоб знайти дещо для домашнього завдання, але не втримався й увімкнув одну з улюблених ігор. Він захопився й зовсім забув про уроки — вся увага Тіма була прикута до нової гри.
Якоїсь миті Тім повернув голову та побачив, що навколо нього зовсім не його кімната, не його стіл, не його комп’ютер, а якісь намальовані чоловічки, намальовані доріжки та будинки! Зовсім, як у його грі!
Тім здивувався, зупинив гру.
— Що це таке? Де я? — запитав чи то сам у себе, чи то у намальованих чоловічків, не сподіваючись на їхню відповідь.
— Ти в нашій комп’ютерній країні, Тіме! — несподівано хором відповіли два різнокольорові чоловічки. Вони виглядали, наче вийшли з мультиків.
— Хто ви і звідки знаєте, як мене звуть?
— Ми — комп’ютерні чоловічки. Живемо в твоїх іграх. Хіба ти нас не впізнаєш? Адже ти так багато часу проводиш у нашій комп’ютерній країні, ми навіть ім’я твоє дізналися.
— А де ж мій дім? — спитав Тім.
Чоловічки знову відповіли хором:
— А навіщо тобі додому? Ти ж усе одно цілими днями з нами! Тобі ж це так подобається, то залишайся, будемо гратися разом зранку до ночі. До школи ходити не треба, уроки вчити не треба, маму слухатися не треба! Хіба не добре?
— Ні, ні, хочу додому! Я ж справжній хлопчик, а не намальований! Як же я буду без батьків, без школи, без своїх друзів? — перелякався Тім.
Цієї миті перед його очима все закрутилося. Раптом Тім зрозумів, що він знову опинився у своїй кімнаті, перед комп’ютером. А на екрані бігають одне за одним намальовані чоловічки, з якими він щойно спілкувався.
«Ото диво зі мною сталося! — подумав хлопчик.— Може, мені наснилося?»
Тім вирішив нікому не розповідати про цей випадок. Щоб від- воліктися від дивних спогадів, підійшов до тата, почав дивитися, як той лагодить настільну лампу. Він навіть допоміг батькові знайти потрібний інструмент. Потім Тім зателефонував своєму другові. Вони домовилися в суботу разом піти в зоопарк.
Тепер Тім почав проводити більше часу з родиною, друзями — і це йому подобалося. А ще він став уважнішим у школі, почав гарно вчитися, його хвалили вчителі.
Звісно, він і зараз іноді грається в комп’ютерні ігри, але це вже не забирає в нього так багато часу, як раніше. «Скільки цікавого навколо мене було, поки я грався в комп’ютер»,— думав Тім.
Олена Кукуєвицька
— Чи сподобалася вам казка? Що сподобалося найбільше?
— Героєм якої комп’ютерної гри ви хотіли б стати?
— Чи хотіли б ви опинитися в комп’ютерній грі назавжди?
— Чого може навчити комп’ютерна гра?
— Чи всі комп’ютерні ігри корисні?
— Яких правил потрібно дотримувати під час гри на комп’ютері?
— Що зрозумів хлопчик?
3. Групове заняття
· Робота в групах. Гра «Винахідник»
— Спробуйте стати винахідниками.
Діти за допомогою підготовлених матеріалів створюють новий ігровий пристрій. Кожна група презентує свою роботу (гаджет, смартфон, планшет, приставку тощо.)
4. Теми для щоденника вражень
□ Комп’ютерні ігри мене вчать…
□ Я хочу створити свою комп’ютерну гру про…
□ Моя улюблена комп’ютерна гра.
За матеріалами сайту http://low-school.ucoz.net/
